Свято села у Золочівці

Тут: Золочівка – серед нив величних,

Де шум гаїв і шелест верховіть.

Село моє, рідне і мальовниче,

Тобі уже неповних п’ять століть.

21 жовтня у сільському клубі, нещодавно відремонтованому, було гамірно і людно – всі бажаючі прийшли відзначити 473-тю річницю села Золочівка: жителі села, в.о. сільського старости – Оксана Василівна Малецька, голова Боремельської ОТГ – Віктор Михайлович Корінь, голова районної ради Сергій Радченко та райдержадміністрації – Богдан Левшенюк, керівники місцевих церков: настоятель Свято-Покровської церкви о.Сергій та пресвітер Церкви євангельських-християн баптистів Олександр Павлусь, чоловічий гурт «Козацька рада» з Млинівщини та жіночий колектив «Перевесло» з Малева.

Свято, розпочалось з Господньої молитви «Отче наш». Адже, по милості Божій, село Золочівка, що пережило дві світові війни і було майже повністю спалене, пережило першу і другу хвилі колективізації, етапи  об’єднання і розз’єднання колгоспів, та умови нового сучасного господарського устрою – вижило і зберегло свою самобутність, звичаї і традиції! І це все – завдяки працьовитим і терплячим, талановитим, відомим і зовсім непримітним моїм землякам, які своєю працею, своєю долею писали його історію. І пишуть її сьогодні. Про це свідчили подяки та грамоти, що отримали номінанти сьогоднішнього свята.

Присутні насолоджувались чудовою концертною програмою, під керівництвом завідуючої клубом Наталії Губені, за участю гостей із Млинова та Малева, жіночого колективу клубу с.Золочівка, вихованців дитячого садочка «Лелека», молоді місцевої Церкви ЄХБ та учнів Золочівської школи, що відвідують гуртки: літературно-драматичний та «Друзів книги».

Не можна було відвести очей від вишитих картин і рушників місцевих майстринь декоративно-ужиткового мистецтва – Мирослави Малецької (бісером) та Ірини Борис (нитками).

 Красивою та смачною вдалася випічка солодощів від молодих сільських господинь: Юлії Ковальчук, Світлани Швець, Любові Огризко, Світлани Риковської, Алли Савелюк, Лариси Барбишевої, Юлії Циганюк, які на закінчення свята частували глядачів.

Як добре, що є таке свято – свято рідного села. Воно об’єднує покоління, відкриває нові, досі невідомі сторінки історії, дарує зустрічі і надію.

                                                             Вклонюсь землі, що стала мені піснею,

                                                             Де б’є дідівське вічне джерело,

                                                              Де юність обвінчалася із вишнею,

                                                              І маками дитинство відцвіло…

                                                       Бібліотекар с.Золочівка Р.Циганюк