Кривава історія на білому снігу

Гортаючи сторінки нашої історії, зауважую, скільки дат скорботних, скільки трагічних сторінок, вписаних мільйонами людей, які віддали найдорожче – своє життя, відстоюючи право і можливість жити, мріяти, навчатись, трудитись у незалежній, вільній державі, яку спільними силами хотіли розбудовувати, зміцняти на благо інших поколінь. Серед цих борців і патріотів було чимало ось таких – молодих і юних хлопців, яким було по 15-22 роки:  студенти Київського університету Святого Володимира та учні Кирило-Мефодіївського братства, пам’ять про яких ми вшановуємо щороку 29 січня.

«Пам’ять про Крути»  – під такою назвою у філії «Золочівська ЗОШ І-ІІ ступенів» ОЗ «Малівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» пройшов урок історії, присвячений юним героям-патріотам у середу, 29 січня.

Віктор Леонідович Фидрик, як вчитель історії,  розповів передумови політичної ситуації, яка склалася в країні після Лютневої революції.  Де в березні 1917 року, в важких умовах економічного хаосу, політичної боротьби різних партій, зароджуються паростки молодої Української держави. І як результат – уряд України – Центральна Рада , приймає ряд законодавчих актів, що в кінцевому результаті приводить до проголошення незалежної самостійної Української Народної Республіки, що викликало великий спротив зі сторони російського більшовицького уряду.

Ці юні хлопці мабуть і не думали, що вийшовши вранці на навчання, додому не повернуться.  Так само, їх батьки, не знали,  що бачать цього ранку своїх дітей востаннє.  Ніхто не знає чому і як,  лише 300 студентів, зовсім невмілих у військовій тактиці,  залишились без підмоги і  прийняли на себе бій за молоду державу. За 120 кілометрів від Києва, біля станції Крути, в глибокому снігу, при 15-градусному морозі, в благеньких шинелях, не маючи військової виправки, вони держали нерівний бій  перед кількатисячною озброєною армією досвідчених вояків.

Врятуватись вдалось небагатьом. Особливим трагізмом закінчилась життя юнаків, що потрапили в полон. В пам’ять про них Павло Тичина присвятив вірш «Пам’яти тридцяти»,  який зачитав Віктор Леонідович.  А вчитель-філолог Олена Петрівна Чайковська розповіла  історію-спомин, записану  у книзі «Роздуми на схилку життя», настільки понівечені були загиблі гімназисти,  що навіть мати одного з них, пройшла мимо. І лише прийшовши додому і не заставши сина, повернулась на площу і впізнала свого сина тільки по вишитих літерах на сорочці.

 «Отам під Крутами серед зими,

Їх триста не вернулись з поля,

Із поля бою триста не прийшли.

Зійшли їх мрії ті орлині

Квітками на Аскольдовій горі».   

Бібліотекар ознайомила слухачів із книгами, що містять документальні матеріали, художні твори, присвячені тематиці крутянського бою. Особливу увагу звернула на збірку «Крути», видану видавництвом «Смолоскип» до 90-ї річниці подвигу героїв Крут у якій,  серед публіцистики різних часів, багато матеріалів  узято із важкодоступних діаспорних видань, які  опублікувалися  в Україні вперше.

Нечуваним страшним болем, смутком і жалем відлунює і до сьогодні цей бій. А  як  би хотілося, щоб це було востаннє! Та,  на жаль, наша новітня історія знову написана чималою кількістю втрат синів і дочок України.

                                         Бібліотекар Золочівської ПШБ  Р.Циганюк