Горить свіча, і хліб лежить, і пам'ять полум’ям горить

Горить свіча, і хліб лежить, і пам'ять полум’ям горить

Минуло 85 років з часу великого голодомору  в Україні – 1932-1933 років. Дата – на відстані десятиліть, але її трагедія не стирається із пам’яті людської і єднає покоління символом запаленої свічки, що у четверту суботу листопада запалюють не тільки в Україні, а й в цілому світі, вшановуючи пам’ять мільйонів громадян, які стали жертвами голодної смерті – страшного злочину проти українців.

Про Голодомор дітям говорити нелегко. Але вони мусять знати, що: у той час люди помирали з голоду тому, що у них насильно було відібрано всі запаси їжі; після Голодомору влада Радянського Союзу заперечувала масове вимирання людей тої страшної зими 1932-1933 років; Голодомор був задуманий для винищення українського народу. Учасники шкільного заходу  «Пам’ять про Голодомор» підготовленого і проведеного вчителями суспільних дисциплін: Віктором Леонідовичем Фидриком, Олександром Миколайовичем Паламарчуком та бібліотекарем Русланою Циганюк,  переглянули відеофільм з елементами хроніки тих часів, відеокліп пісні «Свіча». Учні декламували вірші про ціну хліба і людського життя. Вперше у школі було використано новий символ Голодомору – «Незабудька пам’яті», який розроблений  учителями цілоденної школи св.Софії в Миссиссага в Канаді і з 2015 року з ініціативи співробітника Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» Ярослави Музиченько, поширився по різних куточках України. Незабудька нагадує нам – не забувати жертв, які загинули на території України зимою 1932-33 років штучно створеною смертю.  Кожен з присутніх, міг виготовити незабудьку пам’яті – квітку, яка складається з двох кольорів – синього і жовтого, кольорів вільної та незалежної України.

                                                Бібліотекар Золочівської ПШБ Р.Циганюк